Прямокутнику з товстих та тонких паралельних ліній, який ми щодня бачимо на упаковках практично всіх товарів, починаючи від поштових конвертів та закінчуючи автопромом, стукнуло 50! Але, як виявилося, суперечкам навколо авторства цього способу маркування не менше років.

З моменту свого винаходу універсальний код продукту став найпоширенішим інструментом відстеження товарів у всьому світі. Щодня скануються мільярди предметів у різних галузях, від авіакомпаній до аптек та кінотеатрів.

Лазерна технологія, яка є основою UPC, повністю змінила галузь роздрібної торгівлі. Завдяки штрихкодам ми тепер можемо легко повертати товари, робити покупки у великих роздрібних магазинах, упорядковувати та створювати великі склади та користуватися касами самообслуговування.

Хто першим додумався до технології

Звичайно, як і багато великих винаходів, походження штрихкоду оспорюється. Але що не викликає сумнівів, то це те, що в епоху процвітання після Другої світової війни та в умовах буму нових товарів американцям набридло чекати у довгих чергах біля каси. Система для прискорення роботи супермаркету почала розроблятись ще у 1940-х роках.

Бернард Сільвер та Норман Джозеф Вудленд, два аспіранти Університету Дрекселя у Філадельфії, отримали патент на найпершу систему штрихкоду в 1952 році. Пізніше Вудленд розповідав, що візерунок був натхненний абеткою Морзе, яку він вивчив, коли був бойскаутом.

Прототип сучасного штрихкоду мав форму яблука з лініями, які розташовувалися у вигляді концентричних кіл. Зчитувати їх було досить важко. Потрібно було чимало часу, щоб оптичне лазерне сканування стало більш точним, а штрихкоди перетворилися на зручне та глобальне рішення.

Протест консервних компаній

Тим часом мережі супермаркетів у Великій Британії та США — Kroger, Food Fair та Sainsbury's, а також величезний концерн IBM теж працювали над прототипами штрихкоду. Але їхній проект викликав шквал опору.

Бакалійні лавки спочатку виступали проти універсальної системи, а консервні заводи ненавиділи як саму ідею, так і потенційні додаткові витрати, пов'язані з необхідністю маркувати продукцію. Але, як зазначив журнал Smithsonian Magazine в історії штрихкоду за 2015 рік, швидкість та зручність технології з часом перемогли супротивників.

CNN повідомляє, що штрихкод практично не застосовувався до 1960-х років. Девід Дж. Коллінз, інженер-будівельник з лабораторії Sylvania Electrics, вперше застосував спосіб сканування штрихкодів за допомогою спалахів світла. Він використовував технологію для відстеження залізничних вагонів, позначаючи їх візерунками зі смуг різних кольорів.

Мабуть, тому The Wall Street Journal у некролозі Коллінза за 2022 рік віддає йому лаври винахідника штрихкоду.

Офіційним днем народження штрихкоду вважається 3 квітня 1973 року, тому що саме цього дня версія IBM, яку створив старший інженер Джордж Лорер, була затверджена як галузевий стандарт.

У некролозі Лаурера в New York Times за 2019 рік він вказаний як дизайнер та розробник штрихкоду. Хоча у документі зазначено, що Лорер не отримував гонорарів за свій винахід.

На початку літа 1974 перший продукт зі штрихкодом прослизнув через касу супермаркету Marsh недалеко від Троя, штат Огайо, що ознаменувало початок технологічної революції. Першим відсканованим товаром був пакет із 10 упаковок жувальної гумки Wrigley's Juicy Fruit, який коштував тоді $1,39 долара.

Через роки в Смітсонівському інституті було встановлено копію жувальної гумки Wrigley's на музейній виставці, присвяченій історії штрихкоду.

‍